Міжнародна група вчених з’ясувала, що їжа з людського столу зіграла вирішальну роль у процесі одомашнення собак.
Раніше було встановлено, що дружба людей та їх чотириногих супутників зав’язалася від 18 до 30 тисяч років тому в Європі. У ході нового дослідження генетики вивчили ДНК з собачих кісток і зубів віком від 15 до 4 тисяч років, знайдених при розкопках археологічних пам’яток Європи і Азії. Геноми собак порівняли з геномом їх предків — вовків.
Як виявилося, вже 7-8 тисяч років тому травна система собак почала змінюватися. Цей процес був пов’язаний саме з проживанням поряд з людиною: собачий організм навчився перетравлювати багату вуглеводами їжу, в той час як вовки залишилися повністю м’ясоїдними (їх травна система засвоює лише багате білками м’ясо).
Характерні зміни тепер «прописані» в хромосомної перебудови, пояснюють генетики. Ген Amy2B, що відповідає за роботу підшлункової залози (відповідає за розщеплення крохмалю на прості цукри), піддався дуплікації. Особливо багато копій Amy2B зустрічається в геномі собак, які жили 7 тисяч років тому поруч з людьми, тільки що перейшли від збирання, полювання та рибальства до обробітку земель.
При цьому по мірі наближення до сучасної епохи копій гена ставало все більше. Тим часом геноми собак, які жили поруч з мисливцями і збирачами, мало чим відрізняються від геномів давніх волков. А значить, саме хліб, а пізніше і стали доступними солодощі з людського столу зближували людей і собак.
Автори роботи вважають, що здатність перетравлювати хліб стала серйозним еволюційною перевагою, тобто виживали лише ті собаки, які постійно перебували поруч з людиною і харчувалися разом з ним.
Повний текст дослідження опублікований у виданні Royal Society Open Science.
До речі, раніше вчені припустили, що процес одомашнення собак міг проходити в два етапи. Крім того, деякі дослідники вважають, що не людина одомашнили собаку, а собака — людини.
