Кажуть, співробітники дипломатичних відомств США вже побували у Вашингтоні для інструктажу на час передачі повноважень від адміністрації Обами до адміністрації Хілларі Клінтон. А тут Дональд Трамп візьми та виграй вибори.Хто ж такий містер Трамп, чого від нього очікувати, і хто ж складе кістяк команди цього так званого «ниспровергателя основ»?
Багато впливові члени Республіканської партії офіційно виступали проти Трампа в якості кандидата на президентський пост і заздалегідь зареклися працювати в його адміністрації. Зате навколо нього виявилися люди, які працювали ще у Рональда Рейгана і навіть Річарда Ніксона. До того періоду, коли політика «зміни неугодних режимів» заради демократії була прийнята Бушем-молодшим і потім Обамою. І колишній спікер палати представників Нью Гінгріч, якого вже готують в держсекретарі, не дарма порівнює Трампа саме з Рейганом.Він — консерватор рейгановского спрямування, де основоположний принцип зовнішньої політики описаний формулою «Світ з позиції сили».
Радниками по зовнішній політиці у нього виступають праві консерватори. Наприклад, значну роль відіграє уродженець Лівану, експерт з контртероризму Валід Фарес — жорсткий критик політики Обами в ісламському світі. Він був радником з зовнішньої політики і у Мітта Ромні, а раніше був одним з видних діячів в християнських збройних формуваннях в ході громадянської війни в Лівані. Він може стати передвісником перегляду близькосхідної політики США на користь солідарності з Ізраїлем і більш стриманих відносин з режимами типу саудівського. Ще помітний Картер Пейдж, який працював інвестбанкіром в Москві.Кажуть, що цей радник Трампа з питань енергетики та Росії має хороші зв’язки в російських нафтогазових корпораціях. Зате сам Трамп виступає за розконсервацію нафтових родовищ в США і добудову нафтопроводу Кістоун з Канади на південь, що посилить тиск на світові ціни на енергоносії.
Близьким за поглядами Трампу вважається правоконсервативний Heritage Foundation, звідки він може черпати кадри.Його засновник, теж близький колись Рейгану Едвін Фелнер буде керувати перехідною командою Трампа поряд з губернатором Нью-Джерсі Кріс Крісті.
У зовнішній політиці Трамп піддасть перегляду спадщина Обами і держсекретарів Клінтон і Керрі по ряду напрямків.Він уже заявляв, що союзники по НАТО повинні нести більший тягар заради своєї оборони. Зараз частка США в бюджет НАТО 22%, Німеччини 14,5%, Франції 11% і Великобританії 10%, інші члени Альянсу повинні вносити не менше 2% свого ВВП, але багато планку не тримають. Трамп спробує змусити «взяти вагу». Він спробує скоротити витрати на обтяжливий зарубіжний інтервенціонізм, включаючи зміну режимів «експорт демократії».
Однак Трамп в дусі рейганівської доктрини «Світ з позиції сили» обіцяв згорнути прийнятий в 2013 році при Обамі план секвестру військового бюджету США на 500 мільярдів доларів за 10 років. Він висунув детальний план відновлення американських збройних сил. Так, число військових кораблів буде збільшено з нинішніх 274 до 350, насамперед, з метою протистояти зростаючої військової потужності Китаю в Азії, який поки перевершує США за кількістю військових кораблів і підводних човнів в Тихому океані. Він буде наполягати, щоб Японія і Південна Корея збільшили військові витрати в межах союзницьких зобов’язань з США.Він не проти, щоб Сеул обзавівся ядерною зброєю, щоб протистояти Пхеньяну.
Трамп обіцяв збільшити кількість бойових літаків ВПС до 1200. Чисельність збройних сил буде збільшена до 540 тисяч, а морської піхоти до 36 батальйонів. Він не згорне програму глобальної ПРО, а, навпаки, закликає до її «нової якості», включаючи модернізацію елементів морського базування.
Трамп обіцяв за 30 днів розгромити ИГИЛ, причому спільно з Росією. Наскільки вдасться така співпраця на рівні військових, сказати важко. Однак Трамп, на відміну від Клінтон, яка була пов’язана з саудівськими фінансовими пожертвами, більш прагматично дивиться на режим Башара Асада, розуміючи, що рвуться йому на зміну ісламісти можуть виявитися набагато гірше. У той же час він обіцяв переглянути ядерну угоду з Іраном, що обіцяє великі проблеми його близькосхідній політиці.
Трамп обіцяв домагатися поліпшення відносин з Росією і особисто з Володимиром Путіним. Якщо він залишиться вірним передвиборчим заявам про те, що Америці не треба лізти в справи на Україні і навіть долею Криму особливо не треба цікавитися, то це могло б стати певним доробком для відносин з чистого аркуша. Хоча самі американські санкції Трамп, навіть якщо б захотів, не відмінить, — на шляху встане не дуже слухняне йому, всупереч партійній приналежності, республіканська більшість в обох палатах Конгресу. Не кажучи про демократів.
В американському істеблішменті, в тому числі у консервативної частини, до якої належить Трамп, немає поки сильного запиту на саме кардинальне поліпшення відносин з Росією. Трамп не стане псувати відносин з конгрессовским більшістю з-за цього. Йому, навпаки, треба ці відносини налагоджувати. Але і з ініціативою нових санкцій він виступати не буде. Як не буде, на відміну від Обами, тиснути на Європу, щоб вона вічно карала Москви, за нібито «неправильну політику» на Україні.
Таки чином, замість передбачуваної у зовнішній політиці Хілларі Клінтон, яка точно була б жорсткіше Обами, майже «яструбом», Америка обрала «кота в мішку». Трамп, звичайно, за характером, зовсім не «пухнастий котик». Однак коли в ліберальному журналі «The Atlantic» за характером передвиборної риторики Трампа порівняли з Гітлером, це стало очевидним свідченням настороженості ліберальної частини вашингтонського істеблішменту за свою кар’єру. Що ж, Трамп точно обійдеться без них.
