Інженери з Великобританії створили незвичайного робота, здатного самостійно харчуватися. З цією метою м’який робот наділений власною порожниною рота і навіть кишечником. Але боятися не варто: він не вкусить людину і вже точно не проковтне його.
Фахівці кажуть, що такий незвичайний робот імітує життя сальп — морських істот, що мешкають головним чином в поверхневих водах океану. Тіло сальп циліндричне, воно покрите прозорою тунікою, крізь яку просвічують стрічки кільцевих м’язів і кишечник. На протилежних кінцях тіла розташовані отвори сифонів — ротового, що веде в широку глотку, і клоакального.
Іншими словами, у істот є отвори на кожній стороні: одне для поглинання їжі, інше для позбавлення від відходів. В процесі перетравлення сальпи отримують достатньо енергії для руху. Це ж робить і робот: інженери в черговий раз підгледіли за світом дикої природи, аби поліпшити свої розробки.
Зазначається, що «рот» робота зроблений з м’якої полімерної мембрани. Відкриваючи «паща», пристрій може всмоктувати в «живіт» воду і биоматерию. Штучний кишечник — мікробний паливний елемент (МТЕ) — наповнений голодними мікробами, які розщеплюють біомасу і перетворюють її хімічну енергію в електричну. Остання і живить робота.
Переварені відходи потім викидаються через задню частину, оскільки все більше води всмоктується для подальшого годування через передні отвір. Так, з кожним новим заковтуванням води і биоматерии запаси робота поповнюються, і теоретично пристрій може рухатися нескінченно.
Правда, поки енергія, яку МТЕ може отримати з їжі, досить низька. Але за рахунок використання м’яких матеріалів для ротової порожнини і кишечника інженерам вдалося скоротити енергоспоживання робота. Вони також отримали більше потужності, встановивши кілька МТЕ поспіль, подібно батареї.
Одна з переваг самопідтримуваного робота полягає в тому, що людині не потрібно постійно «піклуватися» про нього — міняти батареї, періодично заряджати або підключати до джерела живлення. Так що робот ідеально підійде для використання навіть в самих несприятливих умовах — у зоні радіоактивного лиха або в забрудненому озері.
Поки в лабораторних умовах робота годують, що називається, «ідеальної» водою, тобто поживні речовини в ній розподілені рівномірно і знаходяться в легкозасвоюваній формі. Однак інші дослідження показують, що МТЕ здатні працювати і в більш складних умовах.
«У майбутньому такі роботи можуть бути випущені в океан, щоб збирати сміття», — говорить один з розробників пристрою Гемма Филмор (Hemma Philamore) з Брістольського університету. Ще одна сфера застосування — сільське господарство: робот може харчуватися за рахунок системи зрошення, поки стежить за рослинами або поширює хімічні речовини для посіву.
«Ми розробляємо робота, який зможе вести себе природно в навколишнього його середовищі», — додає Филмор.
Результати дослідження опубліковані в науковому виданні Soft Robotics.
Додамо, що раніше тварини надихнули інженерів на створення м’яких крил для дронов, прямо як у летючих мишей, а для дослідження комет і астероїдів був створений робот-їжак.
