Алеппо і його мешканці намагаються жити. До війни в цьому місті була найбільша в Сирії російськомовна громада — 7 тисяч осіб. Багато приїхали сюди ще за часів Радянського Союзу. Зараз залишилося всього 70 сімей. Як можуть підтримують один одного.
Російськомовна громада в Алеппо до війни була найбільшою в Сирії. Щасливі сім’ї процвітаючої країни. Тепер, коли навколо розруха, а кожен день як останній, росіяни (так тут називають усіх вихідців з Радянського Союзу) щотижня збираються разом.
Сьогодні російськомовна громада Алеппо зібралася на чаювання. До війни тут проживало 7 тисяч російськомовних людей. Зараз залишилося тільки 300 чоловік. Це близько 70 сімей.
На столах — млинці, кулеб’яки, пиріжки і навіть соління.
«По-перше, це подія. Люди прийшли. Ми всі зібралися разом. По-друге, це красиво. Здається, ніби й війна відступила на задній план. Війна нас згуртувала більше, набагато більше. Ті, хто залишилися, — найвитриваліші і віддані Сирії. Це згуртувало нас ще більше. Ми телефонуємо один одного. Дізнаємося, що у кого», — ділиться емоціями голова російської громади в Алеппо Наталія Троцька.
Наталія перший раз потрапила в Сирію по комсомольській путівці 30 років тому. Їхати відмовлялася. Вмовили. Так і познайомилася з майбутнім чоловіком. З 1991 року Сирія — її батьківщина. А для сирійця Абдула трошки ріднею стала Росія.
Діані всього рік. Народилася, коли місто вже захопили бойовики. Звуки снарядів, що розірвалися замінили дитині колискові.
«Раніше, коли вона чула, як падає снаряд, завжди переживала, навіть трохи плакала. Потім звикла. Зараз вночі йдуть військові дії, а вона спить і абсолютно не реагує на звуки», — розповідає мешканка Алеппо Катерина Нікішина.
Раїса Львівна живе в Алеппо вже 40 років. Діти роз’їхалися по різних країнах, а вони з чоловіком залишилися. Сирійці і раніше до росіян ставилися добре, а з моменту початку роботи угруповання російських ВКЗ Раїса Львівна в очах сирійців стала символом неминучого світу, тому і залишається. Так сусідам спокійніше.
«Люди зупиняють мене на вулиці і кажуть: «Спасибі Росії. Якби не Росія, то, може, і Сирії не було б», — розповідає про сирійців Раїса Салтанова.
Коли Раїса Львівна чує заклики західних політиків відокремити помірковану позицію від непомірне, їй хочеться, щоб ці політики взяли і самі приїхали в Алеппо, і побачили все на власні очі.
«Записали 120 угруповань у друзі. А які вони друзі? Вони ріжуть голови, вбивають дітей, всі крадуть», — обурюється Раїса Салтанова.
Раїса Львівна навіть у найважчі дні не виїжджала з Алеппо. Вона пам’ятає, як почалася ця війна.
Залишилася в Алеппо російськомовна громада, як і всі люди в місті, живе на межі бідності. У кого-то зруйнований будинок, абсолютно всім не вистачає грошей. Ціни на продукти зросли в 10 разів. Гуманітарна допомога співвітчизникам з Росії необхідна як ніколи. Російський центр по примиренню ворогуючих сторін привіз усе, про що просили співвітчизники. Ліки, взуття, продукти, ковдри і дощовики — всього близько 3 тонн самого необхідного, щоб пережити ще одну зиму.
