Майбутні пластичні хірурги розширюють своє уявлення про красу і осягають творчість великих художників. Унікальний проект стартував в ДМОМ їм.Пушкіна. Організатори впевнені: заняття допоможуть хірургам по-новому поглянути на зовнішність людини.
«Вухо треба намалювати, потім — реконструювати. Наживо», — втім, офіцер, зовнішність якого сильно змінив пожежа, відновлювати вушні раковини не збирався. Запропонувала і переконала хірург Наталія Мантурова, сама ж узялася разом з колегами за операцію.
«Можна прожити і без ідеально рівних вушних раковин, але маючи нормальні вушні раковини, це в якійсь мірі підвищує самооцінку, впевненість людини, підвищує якість життя. Ось що таке спеціальність «пластична хірургія», — наголошує завідувач відділу пластичної та реконструктивної хірургії, косметології та клітинних технологій РНІМУ ім.Н.І.Пирогова Наталія Мантурова.
Навколо — учні. Вони — учасники експерименту. Безпрецедентного, що не має аналогів у світі. Вперше в медичній освіті обов’язковим став курс малювання, ліплення та лекцій про мистецтво — в медичному інституті. Партнером виступив Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна. Для студентів більше ста років і задумав його Іван Цвєтаєв, навряд чи, втім, думаючи про майбутні хирургах. Музейники не приховують — здивувалися «оригінально-божевільною ідеєю», але тут же погодилися. Півроку пішло на осмислення, складання оригінальної програми.Тим паче, що «очі горіли» тільки у Наталії Мантуровой, абсолютно впевненою: пластичний хірург зобов’язаний мати уявлення про красу, щоб не йшов на поводу у клієнта, у моди — великі губи, величезні очі. Про це йшла мова і на презентації проекту в Японії. Подивіться на кумирів, — переконувала Наталія Мантурова колег з усього світу. — У них неправильні особи, але скільки людей в них закохані!
«Колись мене вчили в інституті: малюєш вухо — дивись на око. І для мене найголовніше — щоб студенти вміли читати, щоб вони навчилися розуміти, що таке поєднання кольору, щоб вони розуміли, що таке глобальна естетика, щоб вони могли розмовляти зі своїми пацієнтами на іншому естетичному мовою. Мені здається, що це дасть нам всім прекрасний результат, і ми на вулицях будемо бачити різні, нові обличчя», — пояснює куратор проекту, керівник освітніх програм ДМОМ їм.А.С.Пушкіна Сурія Садєкова.
Це, звичайно, не академічну освіту, але і не як «навчимо малювати за годину» у метро, каже художник Владас Паршин.Три тригодинних заняття повинні навчити олівцем виражати більше, ніж словами, описуючи людину, бачити її достоїнства і недоліки. А ще — кілька уроків ліплення і обов’язкові лекції.
«Вони в живій людині бачать якийсь образ, до якого потім його приводять», — зазначає Владас Паршин.
У Японії, до речі, ідею про наявність початкової мистецької освіти в медвузе прийняли на ура. І в Англії, і у Франції, і в Новій Зеландії сказали: «Ми теж хочемо».
Медично-музейний експеримент, який здався спочатку дивним, не залишив від скепсису і сліду. Тепер для всіх його учасників очевидно: малюнок, ліплення, лекції про історію мистецтва настільки ж необхідні лікаря, що робить людей красивіше, як і знання з анатомії та пластичної хірургії.
