Дослідження ДНК людини передбачає, що стародавні Homo sapiens (Людина розумна) схрещувалися з нині вимерлими неандертальцями і з денисовскими людьми. Однак недавнє дослідження подарувало вченим новий загадковий фрагмент головоломки в історії походження людини.
Так, у ДНК людей, що проживають на островах Тихого океану, виявлені штами генетичного матеріалу від «невідомого джерела». Дослідники припускають, що колись існував третій невідомий нині вид гомінідів, який також схрещувався з древнім Людиною розумною.
Дослідження, опубліковане в науковому журналі Nature, показало, що люди з Папуа — Нова Гвінея (острівної держави в південно-західній частині Тихого океану) і північно-східної Австралії несуть у собі невеликий фрагмент ДНК від невідомого науці вимерлого виду людини. Вони знайшли сліди ДНК, яка дещо схожа з денисівської, але все ж таки відрізняється від неї. Ймовірно, вона належить до іншого невідомого виду гомінідів, вважають фахівці.
Висновок може дивувати, але до нього були деякі передумови і раніше: у 2012 році інша група дослідників також припустила, що деякі люди в Африці можуть нести в собі частину ДНК від вимерлого виду гомініда.
Тепер і нові висновки іншої наукової роботи дають право припустити, що третій вимерлий вид гомінідів, який поки невідомий науці, схрещувався з давніми Homo sapiens. За словами провідного автора дослідження Райана Болендера (Ryan Bohlender), генетика з Університету Техасу, історія людини набагато складніше, ніж це бачилося нам раніше.
Болендери його колеги створили комп’ютерну модель, щоб визначити наявність ДНК неандертальця і денисовської людини у сучасних жителів тихоокеанських островів і аборигенів в Австралії і з’ясувати, яка її частина. Вони виявили невелике протиріччя попередніми даними: зокрема, частина ДНК від обох вимерлих видів гомінід, неандертальця і денисовської людини, в популяції жителів південної частини Тихого океану виявилося значно менше, ніж вважалося раніше.
Наприклад, дослідники визначили, що частка ДНК денисовської людини дорівнює тільки 1,1%, тоді як попередні оцінки варіювалися від 3 до 6%. Вчені прийшли до висновку, що більша частина стародавньої ДНК, яка, як раніше вважалося, належала денисовскому людині, може насправді належати третій особі — невідомому нині увазі гомінід.
Між тим припущення про загадкове вимершем гоминиде і піддається критиці. Деякі антропологи припускають, що те, що дослідники називають «ДНК нібито денисовської людини», може насправді і належати денисовцу. З тієї простої причини, що останки денисовської людини дотепер були виявлені лише в одній печері на Алтаї. Аналіз знахідок показав, що денисівці були генетично вельми різноманітні. На думку вчених, могли бути і інші популяції денисівців на всьому континенті, які теоретично могли схрещуватися з пращурами сьогоднішніх австралійців.
Раніше завдяки секвенированию ДНК з’ясувалася можливість того, що стародавні Homo sapiens схрещувалися і з іншими видами гомінід. Всі людські етноси, за винятком африканців, несуть в собі невеликі сліди ДНК неандертальців.Вважається, що знаменна зустріч давніх людей і неандертальців відбулася відразу ж після того, як невелика група давніх Homo sapiens залишила Африку. Але схрещування, на думку антропологів, припинилося до того, як давні люди почали розвиватися у своїй окремої етнічної групи.
Романтичні зустрічі давніх Homo sapiens і вимерлих представників видів гомінід відбувалися багато разів, і у них було велике спільне потомство, вважає Маттіас Якобссон (Mattias Jakobsson), еволюційний генетик з Уппсальського університету.
Примітно, що раніше ДНК неандертальців допомогла нашим предкам краще пристосуватися до умов за межами Африки, однак сьогодні така «спадщина» грає негативну роль. Наприклад, одне з досліджень пов’язав гени неандертальців з низкою проблем зі здоров’ям сучасної людини. Вони впливають на імунну систему людини, обмін речовин і навіть психічне здоров’я, включаючи депресію.
Болендер представив результати свого дослідження на зустрічі Американського співтовариства генетики людини (American Society of Human Genetics) в Канаді.
