Ну що, яйця з’їдені, паски в лахмітті, пора повернутися до України, пани обивателі! Скільки ж загинуло людей на Україні, скільки заарештовано? Ймовірно, вже сотні загинули.
Тільки у інциденті на КПП біля Слов’янська в Пристрасну суботу загинули п’ять, троє беззбройних з самооборони і двоє з «Правого сектора»(їх не жаль, але вони загинули).
Громадянська війна все-таки йде, але дивна. Однобока така.
Із західних регіонів, з Києва і Дніпропетровська на Східну Україну навідуються як і раніше каральні експедиції, тільки тепер у складі цих експедицій ми бачимо очманілу від втраченої армію.
Поки немає випадків, щоб східно-українські ополченці узяли і нагрянули на Західну Україну. І я, вважаю, не буде таких випадків.
Тому що все ясно, характер того, що відбувається ясний. Західна Україна, київська влада хоче нав’язати не українським спочатку землям себе, своє правління.
Але цього не буде. Путін, як завжди, потайний. Що робитиме, незрозуміло.
На якій сотні убитих або на якій тисячі наважиться послати контингент для охорони населення Сходу і Півдня України, невідомо.
Та і чи вирішиться взагалі? Знову підказую вихід з положення.
Якщо не наважується на посилку військ, нехай дасть добро на формування російських добровольців. Нехай дасть добро на військову допомогу, на посилку зброї повсталим.
Навіть у державних установах, мені говорили, народ ремствує, глухо бурчить і один у одного запитує: чому Росія не допоможе Донбасу і Півдню України?
Пора, біс візьми, пора! А то ми візьмемося за справу самі.
