Для успішного підкорення космосу в майбутньому людям потрібні не тільки принципово нові технічні рішення, але і надійні методи підтримки організму людини в нормальному для роботи в стані невагомості. А для цього потрібно розібратися в причинах багатьох фізіологічних відхилень, які проявляються у людини під час та після тривалого перебування на орбіті Землі.
Вже більше 10 років авіаційні лікарі і вчені NASA займаються проблемою погіршення зору у космонавтів в процесі тривалих польотів. Дві третини з них страждають від затуманеного зору. Погіршення супроводжується сплощенням задній частині очного яблука і запалення головки зорового нерва. Але головною причиною занепокоєння є те, що ці зміни можуть бути незворотними і зберігатися після повернення на Землю.
І ось тепер результати нового дослідження, очоленого професором радіології та біомедичної інженерії Ноамом Альперином (Noam Alperin) з Університету Майамі, показали, що причиною погіршення зору може бути зміна об’єму спинномозкової рідини космонавта.
Раніше вчені сходилися в думці, що причиною даного відхилення, яке носить назву синдрому порушення зору через внутрішньочерепного тиску (visual impairment intracranial pressure), є перерозподіл рідин у тілі в умовах невагомості.Тобто на Землі сила тяжіння тягне кров та інші рідини організму вниз, а її відсутність генерує зворотну міграцію, тобто рух вгору. Цей ефект призводить до того, що у людини підвищується внутрішньочерепний тиск і порушується нормальна робота органів зору, а з ним і багато інші функції організму, наприклад, сприйняття смаку.
Але робота Альперіна і його колег показала, що проблема стосується набагато більш вузькій області і пов’язана вона конкретно спинномозковою рідиною. Ця прозора субстанція захищає головний і спинний мозок від ударів і вібрацій, переносить поживні речовини і виводить відходи. Невагомість втручається безпосередньо в процес регулювання об’єму спинномозкової рідини людини.
За допомогою методу магнітно-резонансної томографії з дуже високим дозволом дослідники вивчили стан очей, очей і мозку семи космонавтів до і після їх тривалого перебування на орбіті. Отримані результати порівняли з аналогічними даними для космонавтів, які здійснювали короткострокові польоти на шаттлах.
Дослідники виявили, що у перших сплощення очного яблука і запальне збільшення очного нерва виражено сильніше і ці явища супроводжуються збільшенням об’єму спинномозкової рідини навколо очних яблук і шлуночків головного мозку. При цьому ніяких змін у самих тканинах мозку не спостерігалося.
Поки результати дослідження було представлено на щорічній зустрічі радіологічного товариства Північної Америки, що пройшла в Чикаго. Найближчим часом очікується вихід повноцінної статті групи Альперіна в реферованому журналі.
В даний час NASA розглядає варіанти імітації процесу погіршення зору в земних умовах, щоб провести більш детальні дослідження і протестувати можливі шляхи вирішення цієї медичної проблеми.
Додамо, що раніше вчені також повідомляли про негативний вплив невагомості на гени і серце підкорювачів космосу.Також зараз вивчається, як відсутність гравітації позначається на імунних клітинах, а також волоссі і шкірі.
