Євгенію Миронову — 50. З ювілеєм народного артиста Росії, художнього керівника Театру націй привітали президент і прем’єр. Творча біографія Миронова — це десятки блискучих театральних і кіноролей. Він — двічі лауреат Державної премії і тричі — «Золотої маски». Величезне місце в житті актора займає благодійність.
Під безсмертний хіт Сінатри — фінал шляху по лабіринтах театру. Імпровізований капусник — відсилання до вистав «Лабіринти Шекспіра» та «Казки Пушкіна», звідти і сценічний образ, але сивина у скронях сьогодні — всього лише білосніжний перуку.
«Подивився на себе з ранку — начебто нічого не змінилося, — зізнається Євген Миронов. — Всі колеги лякали — такий рубіж. Немає зразок — руки, ноги, очі. А який подарунок мені театр підніс! Потрібно бути таким щасливим, як я».
А адже коли хлопчикові з містечка Татищево-5 акторське щастя уявлялося чимось безхмарним і сяючим — в білому костюмі, на березі моря, в променях сонця. Промені софітів виявилися безжальні: Миронов жартує, з образом мрії пощастило тільки один раз — у фільмі «Щоденник його дружини» — і то довелося падати в море. «Космос як передчуття» — вода була плюс 8. Картину «Обчислювач» — годинами в льодовому океані під косими голками дощу — знімали в Ісландії. Фантастика і тільки — Миронов сам наче з іншої планети, де визначено час тече по-іншому, інакше як він його на все знаходить?
Керує найпопулярнішим театром, кількома фестивалями. Він — на сцені, кіно, телеекрані. Недавня роль кримінального гуру — у серіалі «Попіл», де вогонь, вода і стрибки з дахів.
«Артист може і повинен грати всі, в тому числі телефонну книгу, — переконаний Євген Миронов. — Їсти, ніж жити.Завжди, по-перше, близькі і рідні: вони щасливі і зі мною поруч, а робота завжди є. Важливо, щоб було бажання висловитися». Це бажання в ньому, здається, невичерпне. Як і бажання жити — часом, в іншому вимірі і навіть відразу в п’яти, як у легендарному вже виставі «Гамлет», де Миронов єдиний у 12 осіб. І кожен раз він практично помирає на сцені, і кожен раз його партнерам страшно, тому що, граючи князя Мишкіна, він одним цим неземним поглядом — на розрив.
Граючи Достоєвського — дубль за дублем, майже до непритомності, до роздутих вен на скронях. «Це, мабуть, найсильніше відчуття, коли ти не можеш не поділитися цим, тому в театрі у мене всі драматичні ролі — то Калігула, то Гамлет, то Іванов, а хочеться комедії! — зізнається іменинник. — Ну, що робити, мене все дуже серйозно сприймають!Колись Табаков, мій перший учитель, сказав: «Женька, тебе посади на горщик, всі обридаются». От мені здається, вже годі ридати».
Але поки в кінці грудня — прем’єра чеховського «Іванова», а в квітні — фільму, де Миронов зіграв Олексія Леонова.Знову космос і знову зірки, до яких він вже дотягнувся.
