Україна як елемент «стратегії стримування»

Спіраль кривавого насильства, що закручується, на Україні говорить про багато що. В першу чергу про те, що старої, колишньої України вже немає. Той нарив, гнійник, який утворився за підсумками Другої світової війни, коли влада СРСР включила ментально несумісну Галичину до свого складу, нарешті прорвався. США налаштовані виключно на кров, вибух ситуації і максимально можливий збиток Україні, оскільки чим більше буде вибух, чим далі полетять криваві клапті, тим більше шансів, що вони зачеплять Росію і, можливо, зачеплять надовго.

Тоді Росія буде скута, і можна буде з нею домовлятися по усьому спектру світових проблем, регулюючи рівень напруженості на Україні прямо під боком у Москви.

Паралельно протистоянню на «українській клітині» світової геополітичної шахівниці, США роблять зусилля і по інших напрямах.

Так, днями було зроблено заяву відносно того, що США не припустимо розвитку «кримського сценарію» в Азії.

Зрозуміло, що адресат цієї заяви — Китай, який по моделі, апробованій в Криму, за бажання цілком може розв’язати проблему свого об’єднання з Тайванем.

Робляться незвичайні зусилля і по відновленню контролю над Європою. Так, нещодавно офіційні американські представники зробили відразу три знакові заяви.

По-перше, Вашингтон невдоволений тим, що Європа почала робити реальні зусилля із захисту свого інформаційного простору від американського проникнення. Нещодавно ЄС приступив до створення регіональної комунікаційної системи. Одна з її заявлених цілей — протидія шпигунству з боку Америки у сфері телекомунікацій і електронного листування жителів країн ЄС. США не можуть безпосередньо визнати, що дії Європи пов’язані з тими викриттями в шпигунстві, які зробив минулого року Сноуден. Тому намагаються підвести їх під порушення законів про торгівлю.

Тому в Управлінні торгового представника США назвали «драконівськими» запропоновані Євросоюзом заходи по створенню своєї єдиної комунікаційної системи. При цьому у відомстві також заявили, що працюючі в цій сфері американські компанії, активи яких оцінюються в 8 трлн. доларів, завдадуть фінансового удару по Брюсселю, якщо той підтримає ініціативу. Очевидно, що кібербезпека до торгівлі не має ніякого відношення.

Проте допустити появи непідконтрольних собі інформаційних сегментів навіть у офіційних союзників і партнерів по НАТО США дозволити собі не можуть. Таке мислення в стилі «холодної війни» граничить просто з параноєю.

По-друге, під приводом посилення безпеки країн Прибалтики Вашингтон вирішив наростити в них військову присутність сил НАТО. Вже незабаром тут буде створена ще одна база для повітряного патрулювання, а один з портів буде пристосований для прийому військових судів альянсу. Окрім чотирьох винищувачів ВПС США F — 15C, в порядку ротації тих, що несуть зараз вахту на авіабазі в Литві, туди було додатково спрямовано ще шість винищувачів F — 15C, а також два літак-заправники KC — 135. Крім того, про свою готовність відправити свої літаки для посилення місії повідомили Великобританія, Данія, Португалія, Франція і Німеччина.

У Латвії може бути створена база для ВМС альянсу в Лиепайском порту, а в Естонії — ще одна авіабаза НАТО. Добро на це вже дало естонський уряд: Північноатлантичний альянс прийняв пропозицію Таліну про використання естонської авіабази для розміщення додаткових літаків ВПС НАТО. Про це повідомив прем’єр-міністр Естонії Таави Рийвас на спільній прес-конференції з генсеком альянсу Андерсом Фог Расмуссеном.

Посилило НАТО компоненту ВПС і в Польщі, на що вже відреагувала Росія, розмістивши у Білорусі в середині березня додаткові шість російських винищувачів Су-27 і три військово-транспортні літаки з авіаційно-технічним персоналом Західного військового округу. Крім того, в 2015 році в Лиде(Білорусь) розміститься полк Су-30. Ці літаки разом з протиповітряними ракетами середньої дальності З-300, а також короткій дальності Тор-М2Е створять надійний захист повітряного простору Білорусі і Росії.

Тобто США і НАТО посилюють свою військову присутність прямо у російських кордонів, на що вже відреагував прес-секретар російського президента Дмитро Пісків:

«Ще один крок НАТО у бік кордонів Росії спричинить перекроювання усієї європейської архітектури безпеки. Розширення НАТО представлятиме серйозну загрозу для Росії, оскільки НАТО не може перестати бути військовою організацією. І Росія вимушена буде вжити заходи для забезпечення своєї безпеки«.

По-третє, згідно з недавньою заявою міністра оборони США Чака Хейгела, США розглядають можливість розміщення додаткового армійського підрозділу(йдеться про розміщення додаткової бригади) в Європі на тлі стосунків, що ускладнилися через українську кризу, з Росією. Зрозуміло, що навіть п’ять бригад США, розміщених в Європі, не вплинуть кардинальним чином на воєнно-стратегічний баланс між Росією і НАТО. А ось посилити присутність США в Європі, що розколюється, нав’язати свою силову присутність наочним чином для усіх політичних сил на континенті, для цього додаткова бригада США цілком підходить.

Загальне резюме американського військового співтовариства підводить колишній міністр оборони США Роберт Гейтс : «Своїми діями Путін ставить під сумнів увесь світовий лад, що склався після холодної війни». І в цьому колишній міністр оборони США не прав як ніколи — ми програли битву, але не програли холодну війну, оскільки вона не закінчилася з розпадом СРСР, в чому нас намагалися запевнити наші західні «партнери» усі останні двадцять років, а тривала на території Росії, на інтересах Росії, на ресурсах Росії, на дітях Росії і так далі

Немає ніякого світового ладу за підсумками холодної війни. Наростаючий, як снігову грудку, хаос у всьому світі. Про те, що Путін це розуміє, і свідчить висловлювання Гейтса. Відповідно, Росія має повне право не визнавати той «порядок», який зараз з останніх сил підтримують США.

Якщо спробувати збудувати дії, що робляться в останні два тижні США, у воєнно-стратегічній області в логічний ланцюжок, то вони придбавають знайомий нам якраз по часах холодної війни вид стратегії стримування.

Тільки тоді йшлося про СРСР, а зараз про Росію.

Нагадаю, що суть і основні цілі «стратегії стримування» уперше були викладені у статті відомого американського дипломата Джорджа Ф. Кеннана, опублікованій в липні 1947 р. в журналі «Форин афферс», тобто на самому початку «холодної війни». У статті говорилося, що США слід відноситися до СРСР, як до супротивника, а не партнера на міжнародному полі боротьби : «Головним елементом будь-якої політики США по відношенню до СРСР, — писав Кеннан, — має бути довготривале, терпляче, але тверде і пильне стримування російських експансіоністських тенденцій. Радянський тиск проти вільних інститутів західного світу є чимось таким, що може бути стримано майстерним і енергійним застосуванням контрсили в цілому ряду географічних і політичних пунктів, що постійно міняються, відповідають часам і маневрам радянської політики».

Політичним втіленням концепції «стримування» стала проголошена в 1947 р. «доктрина Трумена», економічним — «план Маршалла», що розроблений і ступив в дію в 1947-1948 рр. В 1949 р. був створений агресивний військовий блок НАТО. В якості контрсили розглядалося, зокрема, застосування економічного ембарго проти Радянського Союзу, створення навколо нашої країни мережі військових баз.

Таким чином, те, що ми спостерігаємо сьогодні з боку США і НАТО відносно Росії, це добре нам знайома стратегія стримування або «холодна війна» : економічні санкції плюс нарощування військової присутності навколо Росії(СРСР). Нічого не помінялося за винятком одного: раніше рубежі оборони СРСР проходили в Центральній Європі по межах блоку країн, що входили у Варшавський договір, а сьогодні -непосредственно біля кордонів Росії.

Можна сказати, що перебудова, роззброєння і «романтичний» період в 90-х відносно російської еліти до Заходу закінчилися цілком передбачувано — Захід відвоював для подальшого тиску на Росію декілька європейських країн і наблизився впритул до наших кордонів.

Розраховувати на те, що з середини минулого століття, коли Захід вигодував фашистського звіра в Німеччині, він змінився — не доводиться. Свідоцтво тому — події на Україні, де вже із слов’янських хлопців ліплять нових уберменшей. Питання в тому — хто стане новим Гітлером. Зрада еліти вийшла країні і народу боком. Проте, потрібно не посипати голову попелом, а готуватися до захисту країни подібно до того, як це робили наші діди і прадіди в 1941-му. Розслаблятися ні в якому разі не варто.

І ось учора, 20 квітня, на інформаційних стрічках з’явилося повідомлення, що лише підтверджує виведення, які зроблені в цьому матеріалі : «Впродовж наступних двох років Білий дім планує ізолювати Росію, відсікаючи її економічні і політичні зв’язки із зовнішнім світом, — пише американська газета The New York Times з посиланням на джерела.

Президент Обама і представники Ради з національної безпеки США виходять за межі конфлікту на Україні і формують новий довгостроковий підхід по відношенню до Росії, «який є оновленим варіантом стратегії холодної війни, а саме — політику стримування, — пише The New York Times. Як повідомляє видання, Обама дійшов висновку, що навіть якщо буде знайдено рішення по ситуації на Україні, »у нього вже ніколи не буде конструктивних стосунків з Путіним«, передає »Інтерфакс«.

Як результат, Обама витратить ті, що залишилися до закінчення терміну повноважень два з половиною роки на спроби зберегти ту невелику співпрацю, яку ще можна врятувати, і зосередитися більше на інших проблемах міжнародних відносин, де ще можна добитися успіху. «Така стратегія, якою ми дотримуватимемося», — заявив екс-посол США в НАТО Иво Даалдер.

Таким чином, не знайшовши ніяких інших конструктивних механізмів взаємодії з Росією на міжнародній арені, влада США вважала за краще скотитися до рудиментарної логіки «холодної війни». Їм потрібна війна на євразійському континенті або створення атмосфери війни, коли вони продовжуватимуть контролювати Європу і стримувати її від занадто тісних політичних і економічних контактів з Росією. Тому що як тільки Євразія об’єднатися в єдиній ціле завдяки сталевим скріпленням російських і китайських трансконтинентальних проектів, робити американцям на євразійському континенті буде нічого — ми самі розберемося з усіма політичними і економічними проблемами.

Тому ключове завдання США, як раніше і Британії, — роздрібнити континент на ворогуючі групи і постійно підбурювати їх один з одним.