Далеко не всім перемога Дональда Трампа обіцяє нові перспективи. Напевно, тому те, що творилося з ранку в соцмережах, так сильно нагадувало істерику. «Світ руйнується на наших очах», — написав у Twitter посол Франції у США Жерар Аро. Правда, незабаром видалив запис.
Не стримав засмучених почуттів і колишній посол в Росії Майкл Макфол. Ось його twit: «Путін втрутився у наші вибори і досяг». На пасаж відреагувала представник російського МЗС Марія Захарова. За її словами, спочатку адміністрація Обами призначала таких людей, як Макфол, на відповідальні посади, а потім, коли ситуація стала патовою, почала кричати, що в усьому винна Москва.
Правда, до того моменту, коли Захарова опублікувала свій коментар, Макфол встиг видалити. Загалом, багатьом політикам — і особливо в Європі, — після перемоги Трампа доведеться правильно підбирати слова.
Європейський політичний мейнстрім в глибокому нокауті — повна втрата стратегічних орієнтирів. Момент чимось нагадує прострацію після Brexit, але ще більше розгубленість селянина після скасування кріпосного права. Всі заготовлені заздалегідь промови і статті — відправлені в кошик.
Політики готові були щиро привітати Хіларі Клінтон, а на швидку руку накидане привітання на адресу Трампа доводиться з себе видавлювати.
«Я вітаю переможця президентських виборів у США Дональда Трампа з його перемогою. Я з особливим інтересом стежила за результатом виборів. США — стара і шановна демократія. Передвиборна боротьба в цьому році була особливою, це була багато в чому складно терпимий конфронтація. Партнерство з США є і залишається наріжним каменем німецької зовнішньої політики для того, щоб ми могли подолати основні виклики сучасності», — заявила Ангела Меркель, федеральний канцлер Німеччини.
Два терміну Обами європейський істеблішмент підтримував і робив все, що йому говорили з Вашингтона, і тому провал тих людей, і, можливо, тієї ідеї, якій він служив, само собою, вселяє в нього екзистенційний жах.
У відсутність Клінтон Ангела Меркель, звичайно, залишиться поки найвпливовішою жінкою в світі, але якщо вже з Білого дому стануть називати міграційну політику Німеччини божевіллям, як називав її Трамп — це ніяк не підвищить шанси канцлера бути переобраною у вересні наступного року.
У Олланда схожі проблеми — вибори навесні 2017-го. Президент Франції встиг не раз проїхатися по Трампу, як кандидату і йому залишається сподіватися на незлопам’ятність Трампа — вже президента.
«Я повинен це визнати. США є найважливішим партнером Франції. Мова йде про світ, про боротьбу з тероризмом, ситуації на Близькому Сході, економічних відносинах. Я сподіваюся на співпрацю з новою американською адміністрацією за всім цим питань», — сказав Франсуа Олланд, президент Франції.
Зрозуміло, що співпраця США і Європи не буде таким, як раніше, але в якій мірі воно буде іншим? Картковий будиночок впав — трансатлантичним відносинам доведеться пройти через дуже нервовий період нового будівництва.
«Я думаю, ми повинні виходити з того, що зовнішня політика стосовно нас в найближчому часі стане набагато менш передбачуваною. Підсумки виборів відрізняються від тих, які хотів би бачити більшість німців, однак, безумовно, ми повинні шанувати ці результати», — зізнався Франк-Вальтер Штайнмайер, міністр закордонних справ ФРН.
«Це очевидно непростий момент у відносинах між США і Євросоюзом», — констатував Мартін Шульц, голова європейського парламенту.
Якби Трамп обирався президентом де-небудь у Європі, його б точно назвали євроскептиком, на додаток до «сексисту», «ксенофобу» і «шовіністу», якими його в пресі обзивають — навіть сьогодні.
Невипадково чи не єдиним європейським лідером, який щиро назвав його перемогу «гарною новиною», виявився угорський прем’єр Віктор Орбан — його теж по-всякому обзивають.
Також закономірно, перемоги Трампа радіє права опозиція — «Альтернатива для Німеччини», голландська та австрійська «Свободи», французький «Національний фронт».
«Рішення американського народу знаменує собою перемогу свободи, перемогу суверенного народу», — пораділа Марін Ле Пен, лідер партії «Національний фронт».
Єдина надія правлячого класу в Європі зараз тільки на те, що новообраному президентові США доведеться прийняти існуючі правила гри, в яку їх самі ж Штати і втягнули.
Доведеться стати для своїх васалів новим добрим паном, але навіть якщо це в якійсь мірі станеться, перспективи системної європейської політики туманні. Американський досвід показав, що яким би потужним не була обробка масової свідомості ЗМІ, поведінка електорату зараз абсолютно непередбачувано.
17 листопада Барак Обама приїде в Берлін, тут збереться його ближнє коло: канцлер Німеччини і президент Франції, прем’єр-міністри Великобританії та Італії, керівництво Євросоюзу. Жодних сумнівів, що ця прощальна вечірка буде дуже сумною.
