Це може здатися дивним, але еволюція рідко призводить до появи нових властивостей, які дають переваги всьому виду. Рушійним чинником природного відбору є генетичні зміни, вигідні лише тим особам, які ними володіють. В результаті внутрішньовидова конкуренція зростає, і частина популяції, позбавлена нових цінних якостей, вимушена розвиватися в інших напрямках, щоб не залишитися за бортом цієї складної еволюційної боротьби.
Яскравим прикладом може служити так званий сексуальний конфлікт, коли істоти однієї статі набувають переваги, невигідні для протилежного. Випадки такої кричущої несправедливості провокують справжню війну, в результаті якої защемлений підлогу розробляє відповідні пристосування, які дозволяють відновити статус-кво.
Нове дослідження показує, що іноді таке протистояння може приносити абсолютно несподівані результати. Зокрема, щоб уникнути конфлікту з чоловічою половиною популяції жіночі особини риб розвивають свій мозок.
У попередніх роботах було показано, що у відносинах «хижак-жертва» хорошим стимулом для розвитку мозку є ризик бути з’їденим, і необхідність зловити найбільш спритну видобуток. У 2010 році японський дослідник Мітіо Кондо (Michio Kondoh), вивчивши кілька сотень видів риб, виявив, що ті з них, які стають жертвами хижаків з великим мозком, як правило, мають більш розвинений мозок.
Тепер команда шведських і австралійських учених помітила, що конфлікт хижака і жертви дуже схожий на внутрішньовидову війну підлог, у ході якої кожна сторона постійно розвивається, щоб перехитрити іншу.
Щоб перевірити, як боротьба чоловічих і жіночих особин впливає на еволюцію мозку, дослідники провели експеримент з невеликими живородними рибками східними гамбузиями (Gambusia holbrooki), які є родичами гуппі.
Чоловічі особини цього виду цілком можуть претендувати на звання найбільш нетактовних коханців у світі. У той час як більшість інших риб в процесі залицяння намагаються привернути увагу протилежної статі, демонструючи свою красу і доблесть, гамбузии просто підкрадаються до обраної самиці і насильно змушують її злучитися.
Самець запліднює ікру з допомогою модифікованого анального плавця — гоноподия, і чим довше цей трубчастий орган, тим легше йому здійснити свій підступний задум
Северин Бушель (S verine Buechel) зі Стокгольмського університету і її колеги розводили в акваріумах різні лінії гамбузий, самці яких мали довгі або короткі гоноподии. В якості контрольної використовувалася група з довільними розмірами чоловічої гідності.
Після дев’яти поколінь еволюції в лабораторії дослідники виміряли розміри мозку самців і самок всіх ліній. Виявилося, що в групах, де самці мають найдовшими гоноподиями, самки обзавелися достовірно більшими мізками, які були на 6% важче, ніж у представниць інших ліній.
На думку авторів роботи, опублікованої у виданні Proceedings of the Royal Society B, результатом цього локального еволюційного процесу стало те, що з метою уникнення сексуального конфлікту у риб не просто відбулося істотне зміна анатомії мозку, але і деякий розвиток їх пізнавальних здібностей.
Суть такої переваги полягає в тому, що в ситуації, коли ймовірність примусового спарювання особливо висока, більше «розумна» самка буде прагнути його уникнути, щоб все-таки спробувати знайти найбільш вигідну партію. Такі особини більш уважні до того, що відбувається навколо, навіть в період годування, коли, ясна річ, мозок риби зазвичай сконцентрований виключно на їжі.
Робота доводить, що при певному збігу обставин навіть сексуальний конфлікт може призводити до збільшення мозку тварини. Але сама така ситуація зустрічається в природі нечасто. Автори роботи попереджають, що в спробах розібратися з формуванням людського інтелекту розгляд аналогічних чинників, принаймні, передчасно і може спричинити за собою масу неправдивих висновків і теорій.
Тим не менше вчені закликають колег придивитися до битві підлог з точки зору розвитку мозку уважніше.
