Не встигли вчені розповісти про причини, за якими птахи вживають морський пластик, забруднює океан, як з’явилося нове дослідження на тему того, як відбивається на пернатих (і не тільки) антропогенний вплив.
На цей раз мова йде про нафтових родовищах, конкретніше про платформі «Глибоководний горизонт» (Deepwater Horizon), про катастрофу на якій нещодавно розповідалося в однойменній кінострічці.
Полупогружную нафтову платформу надглибоководного буріння побудувала в 2001 році південнокорейська суднобудівна компанія Hyundai Heavy Industries. У вересні 2009 року спеціалісти, які працюють на Deepwater Horizon, пробурили в Мексиканській затоці в районі гігантського нафтового родовища Тайбер саму глибоку на той момент нафтову свердловину в історії. Інженери спустилися до позначки більше десяти з половиною тисяч метрів від поверхні океану (перші 1259 метрів з них припадали на воду).
20 квітня 2010 року платформа вибухнула і загорілася, а через два дні затонула на глибині 1500 метрів.
Загибель Deepwater Horizon спричинила найбільшу екологічну катастрофу: з незаделанной свердловини на поверхню Мексиканської затоки витікала нафту в обсязі до п’яти тисяч барелів (близько 700 тонн на добу, а до травня ця цифра, за оцінками експертів, збільшилася до тисяч барелів нафти на добу (близько 13,5 тисяч тонн!). Співробітники Greenpeace назвали катастрофу «нафтовим Чорнобилем» і в цей раз були недалекі від істини.
І хоча піарники нафтового гіганта британської компанії BP намагалися переконати громадськість, що наслідки катастрофи ліквідовані, вчені та екологи били на сполох. Так, у 2012 році світ облетіли кадри з черговим мутантом, виловленим рибалками в Мексиканській затоці. І навіть через шість з половиною років після аварії наслідки продовжують шкодити екології регіону. Причому не тільки в океані.
Дослідники з Луїзіани виявили сліди нафти в травному тракті і пір’ї приморських вівсянок (Ammodramus maritimus). Як пояснюють автори роботи, сліди впливу їм довелося шукати в кишечниках птахів, так як ці тканини довше зберігають «інформацію» порівняно з шлунком.
Порівняння з контрольною групою птахів того ж виду, що мешкають в місцях, не зачеплених катастрофою, не залишив сумнівів: приморські вівсянки дійсно регулярно труїлися нафтопродуктами. В організм ці речовини могли потрапити як з їжею (наприклад, морськими і наземними безхребетними), так і з водою, уточнюють дослідники.
Щоб розвіяти всі сумніви, команда порівняла типи речовин, і їх хімічні та біомаркери збіглися.
Крім того, вчені вивчили узбережжі штату, і виявилося, що заболочена грунт тут також досі зберігає сліди нафтового розливу. При цьому ні один з п’яти зразків осадових порід з різних контрольних «чистих» ділянок не показав будь-яких ознак подібних змін.
Виходить, пернаті все це час труїлися нафтою Мексиканської затоки. І поки незрозуміло, наскільки токсичні речовини просунулися по харчовій цепочкевверх. Не виключено, що вони містяться, наприклад, і в організмах ссавців або земноводних.
Автори статті, опублікованої в журналі Environmental Research Letters, підкреслюють, що опосередкований вплив може нести не меншої шкоди екосистемам, ніж пряме, і непрямі наслідки аварії ще належить вивчати довгі роки.
