Багато містобудівники хотіли б мінімізувати або ж зовсім позбутися величезної кількості приватних автомобілів. Але чим же їх можна замінити? Швейцарські дослідники з Федеральної політехнічної школи Лозанни (EPFL) запропонували своє рішення.
Вони вивчили ідею міст, вільних від машин, і в якості моделі використовували Женеви. На їхню думку, рухомі доріжки (або траволатори) можуть не тільки замінити автомобілі, але і перевозити сім тисяч пасажирів на годину. Дослідники придумали оптимальну конструкцію для мережі таких бистродвіжущихся доріжок.
Багато людей думають, що мобільні доріжки або тротуари відносяться до області фантастики, а якщо й використовуються, то тільки в аеропортах з їх нескінченними переходами. Але тут варто згадати, що вони вже давно оточують нас. Так, у 1893 році її вперше встановили на Всесвітній виставці, що проходила в Чикаго, слідом її ж показали на Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році.
З тих пір ідея рухомих доріжок з’являлася в різних науково-фантастичних сюжетах: наприклад, у Герберта Джорджа Уеллса, Роберта Хайнлайна і Айзека Азімова, а також в умах інженерів і містобудівників, які шукають екологічно чисті транспортні рішення.
Однак рухомі тротуари не особливо прижилося. Сьогодні вони встановлюються лише у великих аеропортах, торгових центрах чи на будь-яких виставкових майданчиках. Сьогодні вони не використовуються в якості великомасштабної системи для переміщення людей усередині міст.
Інженери EPFL вирішили звернутися до пропозиції, яке являє собою радикальний підхід до реорганізації транспортної мережі міст. Вони проаналізували можливості швидко тротуарів в міських умовах. І результати обнадіюють.
У завдання дослідників входило уявити місто без приватних автомобілів, в яких місця, призначені для використання приватного транспорту, можуть бути перепрофільовані. За основу була взята Женева. Індивідуальні транспортні потреби будуть в цьому випадку задоволені за рахунок поєднання традиційних транспортних систем (маршрутів автобусів, метро, трамваїв, таксі, велосипедних доріжок або інноваційних систем — пунктів прокату велосипедів або ж міських фунікулерів.
До цих варіантах також додається система бистродвіжущихся доріжок, швидкість яких може складати до 15 кілометрів на годину. Передбачається, що мобільні тротуари будуть об’єднані в одну мережу, тому пасажири зможуть переходити з одного траволатора на інший (або подорожувати нон-стоп по якійсь одній лінії надземної швидкісний доріжки).
Вивчаючи, як люди щодня пересуваються на первинних, вторинних і третинних дорогах, дослідники визначили, як рухомі доріжки змогли б конкурувати з іншими видами громадського транспорту. З’ясувалося, що найбільш ефективна конфігурація траволаторів буде складатися з невеликої кільцевої дороги навколо центру міста, вільного від машин.
У разі Женеви потім ця мережа повинна розширюватися уздовж основної дороги на 32 кілометри і мати 47 різних стикувань з десятьма виходами. Поряд з цим такий транспортній системі буде потрібно 37 перехресть, пов’язаних з рухомими експрес-доріжками, які будуть використовувати мости та підземні переходи для уникнення локальних пробок.
За словами фахівців EPFL, використання рухомих доріжок буде сприяти економії місця, оскільки вони будуть займати менше місця, ніж автомобільні дороги. Їх ширина складе лише 1,2 метра, в той час як ширина доріг варіюються від 2,5 до 3,5 метрів.
Це означає, що буде більше місця для інших видів транспорту і обох траволаторів, які будуть рухатися в протилежних напрямках. Така система зможе вміщати до семи тисяч пасажирів на годину на кожну рухому доріжку порівняно з транспортними засобами, які перевозять від 750 до 1800 осіб по звичайній дорозі.
«Ми ще не придумали готове рішення. Але дослідження доводить, що концепція є надійною. Результати є корисною відправною точкою для міських планувальників, щоб оцінити можливість прискорення рухомих доріжок», — каже Мішель Бьелер (Michel Bierlaire), директор транспортної та мобільної лабораторії EPFL. Крім того, дослідникам потрібно буде вивчити питання економічної вигідності такого проекту.
Дослідження буде опубліковано в науковому виданні European Journal of Transport and Infrastructure Research (зараз можна вивчити PDF-файл).
