Десятки тисяч улюблених казок на білому простирадлі, ручка диаскопа і навіть особливий запах. Мова, звичайно ж, про діафільми, без яких не обходилося дитинство жодного радянського школяра. У Державній дитячій бібліотеці запустили програму по відновленню старих плівок. І, як виявилося, у нинішнього юного покоління діафільми викликають не менший захват, ніж у їхніх бабусь і дідусів.
Спохватилися в останній момент, коли з півтора десятків тисяч назв діафільмів, вироблених в СРСР, фізично залишилося менше третини. Цілий пласт культури ледь не зник безслідно.
«Всі дорослі пам’ятають ці чудові часи, коли вони були дітьми і переглядали діафільми разом з батьками в темних кімнатах на простирадлах і дверях. В бібліотеках ці колекції списувалися за непотрібністю або за приходом в непридатний стан», — розповідає заступник директора Російської державної дитячої бібліотеки Ілля Гавришин.
Те, що не встигли викинути, і те, що дивом вціліли в бабусиних шафах, тепер дбайливо оцифровують в Державній дитячій бібліотеці.
«Ось самий старий діафільм з нашої колекції — діафільм 1949 року «Золотоволоска» з чеської казці. Всі кадри будуть цифровим чином очищені від слідів пилу, подряпин. Якщо кольорова плівка, відповідно, буде проводитися корекція кольору», — пояснює провідний інженер відділу автоматизації РГДБ Євген Зав’ялов.
Нинішні комп’ютеризовані школярі з діафільмами не знайомі, на фильмоскопи дивляться як на допотопну дивину.
— Хлопці, як ви думаєте, який прилад знаходиться перед вами?
— Це фотоапарат.
— Це для діафільмів.
— Відеокамера, — відповідають юні відвідувачі бібліотеки.
«Плюс в цій камері — в тому, що вона не зависає, а планшет зависає, коли Інтернету немає», — каже школяр.
Але вже через п’ять хвилин перегляду вицвілого, подрагивающего на білій стіні зображення відбувається диво — діти починають самі навперебій читати титри.
На таких переглядах від відвідувачів немає відбою. Школярі відчувають спочатку шок, а потім — і захват від розваг доцифрових епохи.
Ровесник діафільмів і діапроекторів — ігровий апарат «Морський бій» заміняв радянським школярам відео, а заодно і комп’ютерні ігри. І теж чиста механіка.
А хтось і в зрілому віці так і не зміг розлучитися з дитячим захопленням. Москвичі Володимир і Олександра реставрують фильмоскопи, знайдені на блошиних ринках. Клієнти шикуються в чергу.
«Це і батьки, які хочуть показати дітям, як це було чудово, чудово, які були красиві казки, і батьки, яким лікарі рекомендували прибрати з життя дитини комп’ютери, планшети, комп’ютерні ігри», — пояснює Олександра.
Втім, скоро діафільми будуть доступні буквально всім. Після оцифровки і реставрації їх викладають на сайт Російської державної дитячої бібліотеки.
«Зустрічаються абсолютно незвичайні екземпляри. Наприклад, чудовий, невідомий науці звір з дуже великим смугастим хвостом. Це ви напевно не здогадаєтеся — Чебурашка! Саме так його зображував художник в далекому 1969-му році», — розповідає Євген Зав’ялов.
Власники збережених колекцій старих плівок, охочі допомогти у відтворенні вітчизняного фонду діафільмів, можуть звернутися в Державну дитячу бібліотеку. Їх приймуть з радістю.
