Американський Держдепартамент вибачився перед журналісткою Гаяне Чичакян, співробітницею телеканалу Russia Today за поведінку офіційного представника відомства Джон Кірбі, який в черговий раз підтвердив: коли американським дипломатам нема чого сказати по справі — вони скочуються в банальне хамство.
Якщо конкретніше: на прохання Чичакян надати хоч якісь докази, нібито, мали місце ударів російських ВКЗ по лікарнях в Алеппо — Кірбі ударився в істерику і фактично дав зрозуміти, що вважає співробітників російських ЗМІ журналістами другого сорту. Після такого цілком логічними були б вибачення від самого спікера Держдепу. Але він вважав за краще промовчати.
І подібне від, здавалося б, високопоставленого держслужбовця — не дивина. Наприклад, у вересні він пригрозив Москві нападами сирійських терористів, і це важко було сприйняти інакше як пряму загрозу. Або неприкритий вказівка на те, що деякі ісламісти, нехай їх і називають «озброєною опозицією», підпорядковуються безпосередньо Вашингтону. А можна згадати ще й попередницю Кірбі Джен Псакі. Та — просто легенда.
З усього цього можна зробити цілком певний висновок. Своєю репутацією представники Держдепу — з тих, хто прийшов туди в роки президентства Барака Обами, не дорожать. Чому — з’ясовувала Анастасія Єфімова.
Взагалі-то нічого не віщувало катастрофи. Ось американський журналіст цікавиться останніми новинами з Алеппо — і уточнює, а чи є докази, з яких саме цілей наносять авіаудари російські ВКЗ? Зверніть увагу: Джон Кірбі звично розгублений. Як це часто буває — намагається піти від питання, але не втрачає присутності духу. Тільки ось коштувало той самий задати уточнююче питання кореспондента російського телеканалу, і реакція різко змінилася.
Кірбі: Знаєте, що? А чому ви не спитаєте… до Речі, хороший питання — чому б вам не спитати власне міністерство оборони з приводу його дій?
Гаяне: Саме це я і намагаюся з’ясувати…
Кірбі: Подивимося, чи відповість вам. Ні, ні, ні!
Гаяне: Якщо ви приведете конкретний список лікарень, мої колеги, які нас слухають, зможуть звернутися до російської влади з питаннями з приводу конкретних лікарень, в руйнуванні яких ви звинувачуєте Росію.
Кірбі: адже Ви працюєте на Russia Today, чи не так?
Гаяне: Все вірно.
Кірбі: Так, може бути, вам варто задати власного уряду всі ті питання, які ви мені ставите? Запитайте у них про дії їхніх військових. Нехай вони самі розкажуть — або спростують.
На жаль, але судячи по всьому, Джон Кірбі за більш ніж рік на посаді офіційного представника Держдепу, так і не взяв на себе працю хоча б ознайомитися, наприклад, зі стенограмами брифінгів російського Міноборони. Інакше знав би, що подібні конкретні питання там звучать, і ніколи не залишаються без ретельних, а головне, доказових відповідей, яких Вашингтону не вистачає вже настільки відчайдушно, що єдиним аргументом стає відверте хамство.
Меттью, репортер Associated Press: будь Ласка, будьте обережніше, кажучи «зверніться до свого Міноборони» та інші речі. Вона журналіст, і задає питання, так само, як і всі ми.
Джон Кірбі: Від належного державі ресурсу, Метт. Вона не незалежна. Я не кажу, що питання були неправильні. Я не кажу цього. Вибачте, але я не збираюся ставити Russia Today на той же рівень, що і вас і ваші ЗМІ.
Вражаюче, але настільки чесно зізнавшись у зневазі до російським державним ЗМІ, Джон Кірбі тут же шанобливо передав слово журналісту BBC — британської державної корпорації.
«Чесно кажучи, я насилу собі уявляю представника, скажімо, Міністерства закордонних справ Росії, який у відповідь на конкретно сформульоване, заданий, як ще пізніше з’ясувалося, детально підкріплений питання, — факти не підтвердилися про нанесення ударів з боку ВКЗ Росії, — так от, я з працею, наприклад, собі уявляю представника російського Мзс або будь-якої іншої організації, який в хамській ультимативній формі запропонує звернутися до власного відомства або Міністерства оборони. Це неприпустимий непрофесіоналізм», — вважає Тимур Шафір, секретар Спілки журналістів Росії
«Приховуючи відсутність підстав для засудження дій Росії в Сирії, Держдеп відмовляє журналістам RT в рівному з іншими ЗМІ статус». Це — реакція на інцидент російського посольства в США. Як повідомила сьогодні офіційний представник МЗС Марія Захарова, безпрецедентний випадок ділення журналістів на правильних і неправильних, — обговорять на полях саміту АТЕС у Перу, де Сергій Лавров зустрінеться з Джоном Керрі.
«Це якийсь новий вид сегрегації? Ось таке відокремлення засобів масової інформації за ідеологічним принципом? Я хочу нагадати своїм колегам в Держдепартаменті США, що в Російській Федерації офіційно працюють американські журналісти. Деякі з них, я бачу, знаходяться тут і приходять регулярно. Ви хочете, щоб один раз вони випробували на собі таке ж ставлення, яке ви дозволяєте собі відносно російських ЗМІ, що працюють у Сполучених Штатах», — поставила резонне питання Марія Захарова, офіційний представник МЗС РФ.
Цікаво, що непрофесіоналізм Джона Кірбі Вашингтон спочатку спробував — ніби не помітити. Рядові співробітники прес-служби Держдепартаменту, правда, висловили Гаяне Чичакян свої жалі. Але з офіційними вибаченнями немов навмисно тягнули до останнього.
«Коли я вже йшла з зали для брифінгів, один зі співробітників прес-служби Держдепу наздогнав мене і попросив вибачення за інцидент, після чого взяв у мене адресу електронної пошти, щоб послати мені список лікарень. Мені прислали список, в ньому згадуються п’ять медустанов, за яким нібито було завдано авіаудару. Офіційні представники американського Держдепартаменту в якості джерела вказали Всесвітню організацію охорони здоров’я», — розповіла Гаяне Чичакян, кореспондент RT.
Ось так, ледве не з боєм, отримавши довгоочікуваний список, наші колеги, нарешті, змогли перевірити достовірність пред’явлених Вашингтоном Москві звинувачень. Отже, якщо вірити документам Всесвітньої Організації охорони Здоров’я, на які посилалися в Держдепі, п’ять сирійських лікарень нібито, дійсно, піддалися атакам. Тільки от провину за це ні на одну із сторін конфлікту ВООЗ не покладає. Виходить, США знову видали бажане за дійсне — без єдиного документа, підтвердження або навіть факту.
Тепер зрозуміло, чому так скритничал Джон Кірбі. Чому так боявся конкретики. І чому вийшов з себе. Зрештою, найголосніше «Тримай злодія!» зазвичай кричить той, хто сам вкрав.
