Дикий скандал вибухнув на Україні. Виявилося, що майданні політики, тобто ті, хто прийшов до влади в результаті антиконституційного перевороту, тепер вже справжні нувориші. Стрімко розбагатівши у владі, під подушками вони вже зберігають мільйони доларів готівкою.
На звичайну приманку — безвізовий режим з Євросоюзом — зловили всю київську владу. Мовляв, буде вам безвізовий в’їзд, тільки публічно оголосіть, задекларуйте все, що у вас особисто є.
Безвізового режиму так і не дали, хоча Порошенко, як кажуть, землю їв, обіцяючи, що вільний режим пересування в ЄС Україна отримає у листопаді. Так не буде цього! Натомість — шок від опублікованих простодушними міністрами і депутатами декларацій. Шок як для самих громадян України, так і для спонсорів майданної влади на Заході.
«Поясни, де ти, голубе сизий, взяв ці гроші?» — тепер риторично запитує до чиновників Петро Порошенко. Але якраз це питання задати і самому олігарх-президенту: «Де ти, голубе сизий, по ходу громадянської війни заробив, не сходячи з крісла президента, за даними Forbes, 100 мільйонів доларів? Крім шкіряного пальто Порошенко по ходу справи і задекларував більш ста компаній, де є кінцевим бенефіціаром. Нічого подібного в будь-якій країні світу для президента було б неможливо. М’яко кажучи, виникає конфлікт інтересів.
Але це поняття — «конфлікт інтересів»- не для тих, хто вершив держпереворот, не для тих, хто в результаті опинився у владі. Готівки виявилося в українських чиновників стільки, що з’явився навіть жарт: Тепер час Міжнародного валютного фонду брати кредит в України, а не навпаки.
У прем’єра Гройсмана готівкою будинку крім мільйонів гривень — 870 тисяч доларів і 460 тисяч євро, хоча його зарплата за поточним курсом — не менше трьох тисяч доларів.
У депутата Верховної Ради Костянтинівського готівкою вдома — майже 15 мільйонів доларів, не рахуючи сум в інших валютах. Всього, за підрахунками виконавчого директора Міжнародного фонду Блейзера Олега Устенка, на руках в українських чиновників — близько 10 мільярдів доларів. Власне, це два річних оборонних бюджету країни. Для України — астрономія! Зате описували все: шуби, домашні храми, арсенали зброї і картини Айвазовського, Брюллова, Шагала. Часто в описах зустрічається і знущальний цинізм: «Годинник. Подарунок. Приніс Святий Миколай. Але точно сказати не можу, тому що я спав».Так написав у декларації депутат Ради Володимир Парасюк.
Зрозуміло, що вскрившееся викликало в українському суспільстві обурення, адже ніякими законними джерелами пояснити незліченні багатства чиновників неможливо, тим більше що і заявлені суми не обов’язково повні. Сам по собі процес декларації, як багато хто вважають, є лише інструментом відмивання грошей, легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом.
Захід це все тепер належить перетравити. З одного боку, компанія майданутих українських мільйонерів тепер дуже вразлива, з іншого, — може, це навіть і добре, оскільки вразливими людьми легше маніпулювати.
Всередині України показова така реакція. «Якщо ми будемо оцінювати реальну власність людей, то задекларована власність складе лише десяту частину. Я взагалі вважаю, що декларування перетворилася у фактор, який за своїм політичним наслідкам дорівнює навіть Майдану. Наслідки будуть колосальними», — заявив Юрій Небоженко, директор соціологічної служби «Український барометр».
Якось стомлено все це вже про Майдан. Як людина врешті-решт тупіє від болю, так і в реакції України на моторошні факти власного стану притуплені. Ось лише дві цифри, які наводить у своїй свіжій статті Віктор Медведчук, лідер опозиційного руху «Український вибір» : «За даними Державної фіскальної служби, український експорт у січні-вересні 2016 року склав майже 25,88 мільярда доларів. Щоб зрозуміти, як сильно скоротився експорт, досить згадати 2013 рік: тоді за аналогічний період Україна постачала за кордон товарів на суму понад 46,36 мільярда доларів».
Тобто з часів останнього Майдану експорт України скоротився майже вдвічі. І продовжує скорочуватися. Ось він, результат Асоціацію з ЄС, затіяної заради європейських ринків.
І ситуація тут безпросвітне. А тонни готівки у депутатів і чиновників України — лише додатковий трагічний штрих до трагічним образом країни. Хоча начебто і смішно.
