Ракета для створюваного в Росії бойового залізничного комплексу «Баргузин» успішно пройшла первинні кидкові випробування, розповів «Інтерфаксу» джерело в оборонно-промисловому комплексі.
«Перші кидкові випробування відбулися на космодромі Плесецьк два тижні тому. Вони визнані повністю успішними, що відкриває шлях для початку льотно-конструкторських випробувань», — сказав джерело. Він додав, що льотно-конструкторські випробування МБР для «Баргузина», ймовірно, почнуться 2017 році.
Кидкові випробування — перший етап, через які проходить будь-яке нове ракетне виріб. Вони потрібні для того, щоб зрозуміти, як ракета поведе себе в момент старту, які у неї можливі деформації і перевантаження. Під час кидкових випробувань макет ракети стартує за допомогою порохових прискорювачів, а після цього приземляється на парашуті.Всі показання при цьому записуються для обліку в подальших розробках.Раніше генконструктор наземних ракетних комплексів Московського інституту теплотехніки Юрій Соломонов розповідав журналістам, що перші випробування ракети пройдуть в четвертому кварталі 2016 року, що підтверджує факт того, що розробка ракети йде за графіком.
Ракета для нового БЖРК «Баргузин» створюється на базі міжконтинентальної балістичної ракети РС-24 «Ярс». Згідно технічним вимогам до неї, маса ракети не повинна перевищувати 47 тонн, а довжина — 22,5 метрів. Пускова установка повинна вміщатися в стандартні вагони-рефрижератори, а самі такі «ядерні поїзда» повинні переміщатися по звичайних залізничних коліях. Наразі вже завершено етап ескізного проектування таких складів, на черзі етап дослідно-конструкторських розробок. Прийняття на озброєння нових БЖРК «Баргузин» намічено на 2019 рік. Також відомо, що Академія РВСП ім.Петра Великого розпочала підготовку офіцерів-фахівців з експлуатації залізничних ракетних комплексів.
Раніше повідомлялося, що БЖРК «Баргузин» буде нести шість ракет (замість трьох в радянському БЖРК «Молодець») і буде мати один тепловоз, замість трьох, що зробить його відрізнятись від тисяч товарних складів, щодня курсують по території нашої країни.
«Поїзд номер нуль» або «кошмар НАТО» — як створювався радянський БЖРК
Роботи по створенню залізничних пускових комплексів для ракет з ядерними боєголовками проводилися як в СРСР, так і в США. Однак реалізувати цю концепцію у вигляді стройових зразків вдалося тільки радянським інженерам. У процесі розробки конструкторам довелося вирішувати безліч унікальних завдань, які до них у світовій практиці ніхто не вирішував.
«Ми повинні були розмістити міжконтинентальну балістичну ракету в залізничному вагоні, адже ракета з пусковою установкою важить понад 150 тонн. Як це зробити? Адже залізничний склад з таким величезним вантажем повинен ходити по загальнодержавним шляхах Міністерства шляхів сполучення. Як взагалі перевозити стратегічну ракету з ядерною боєголовкою, як забезпечити абсолютну безпеку в дорозі, адже нам була задана розрахункова складу швидкість до 120 км/ч.Чи витримають мости, не зруйнується полотно, та й сам старт, як передати навантаження на залізничне полотно при старті ракети, чи встоїть поїзд на рейках під час старту, як максимально швидко після зупинки поїзда підняти ракету у вертикальне положення?», — згадував генконструктор КБ «Південне» Володимир Уткін.
У підсумку до 1991 року було розгорнуто три дивізії, які складаються з чотирьох полків по чотири БЖРК «Молодець» з трьома пусковими установками у кожному. При цьому кожна ракета з 10 боєголовками 500 кілотонн могла вразити ціле європейська держава. Укупі зі здатністю цих сполук, замаскованих під звичайні товарняки, загубитися на безкрайніх просторах Росії (комплекс міг долати за 1000 км на добу), БЖРК стали справжнім нічним кошмаром для НАТО. З-за своєї секретності і непомітності БЖРК мав умовне позначення на залізницях СРСР і Росії «поїзд номер нуль».Саме тому в рамках договору СНО-2 американці наполягали на знищенні цих систем, що і було зроблено.Лише два склади були передані в музеї.
