Для того, щоб оцінити вірогідність повернення на Україну хоч би частини тих 70 мільярдів доларів, про які нещодавно заявив Яценюк, корисно згадати історію з колишнім прем’єр-міністром України Павлом Лазаренко. Він був заарештований за кордоном і вже багато років відбуває тюремний термін в США за «відмивання» грошей. Федеральний суд США кваліфікував гроші, які були виявлені на рахунках у банках різних країн, відкритих прямо або опосередковано на Лазаренко, як злочинні, «брудні», оскільки вони отримані в результаті корупції. Оцінки сум таких «брудних» грошей, виведених Лазаренко, досягають мільярда доларів, але не по усіх рахунках ще доведено, що ці гроші мають відношення до колишнього прем’єр-міністра або що вони мають злочинне походження. Безперечними(доведеними) на сьогодні являються суми, рівні 250 мільйонам доларів. З моменту затримання П. Лазаренко в США пройшло вже 15 років, але і досі Україна не отримала жодного долара із заарештованих засобів колишнього прем’єр-міністра.
Експерти по-різному пояснюють цей дивний факт. Деякі говорять, що гроші вже перераховані до федерального бюджету США, інші вважають, що вони залишаються у банках, але для їх повернення на Україну(навіть після встановлення їх походження) Київ повинен почати спеціальні процедури затребування цих грошей, ніякого автоматизму тут бути не може. Що, мовляв, у всьому винен сам Київ, який палець об палець не ударив для того, щоб отримати поцуплені гроші.
Дещо оптимістичніше виглядає досвід співпраці з Вашингтоном іншої колишньої союзної республіки — Казахстану. Йому вдалося видряпати із США 84 мільйони доларів при експертних оцінках незаконних активів казахського походження в США, що обчислюються багатьма мільярдами доларів. Як мовиться, гора народила мишу.
Цікаву інформацію для роздуму дає також досвід Лівія. Після скидання її лідера М. Каддафі почалася широкомовна кампанія по пошуку у банках різних країн активів, що належать особисто Каддафі, а також його родичам і найближчому оточенню. ЗМІ повідомляють про різні «знахідки», які в сукупності вже обчислюються навіть не мільярдами, а десятками мільярдів доларів. Але в Лівію досі не потрапив жоден цент. Лівійський прецедент цікавий тим, що Вашингтон ще під час початку агресії проти Лівії гучно заявив, що «активи диктатора мають бути повернені народу». Коли активи були виявлені, було заявлено, що лівійський народ заборговував Вашингтону чималі суми, які він витратив на встановлення демократії в цій країні. Йдеться про витрати Вашингтону на проведення військових операцій, в ході яких загинули тисячі мирних громадян Лівії. Деякі експерти упевнені, що гроші Каддафі і інших лівійських громадян просто перераховуються з банківських рахунків до федерального бюджету США.
З урахуванням світового досвіду повернення незаконних зарубіжних активів, що мається, в країни походження цих активів можна припустити, що операція по виявленню зарубіжних активів українського походження навряд чи істотно поправить стан державного бюджету України. Можна припустити, що виявлені засоби можуть безпосередньо піти на погашення боргів України перед західними кредиторами.
Як відомо, ФБР — одна з багатьох спецслужб США. Сфера її дії — переважно територія Сполучених Штатів. Немає сумніву, що ФБР має досить повну інформацію про того, хто з українських клептоманів має активи в Америці, в яких банках і в яких об’ємах. Тому довгого «розгойдування» не буде. Можна чекати, що Вашингтон швидко перейде до третього кроку вищеописаного алгоритму — «заморожування» активів.
І останнє. Недавній арешт українського олігарха Дмитра Фірташа є «чорною міткою» усієї офшорної аристократії України. Зарубіжні рахунки Д. Фірташа заарештовані на тій основі, що гроші, що лежать на них, мають злочинне походження. І надалі вони можуть піти на погашення боргів того ж Фірташа перед західними банками. А якщо щось ще залишиться — на погашення державних зовнішніх боргів України перед МВФ і іншими «пріоритетними» кредиторами. «Народу України» навряд чи що-небудь дістанеться. Деякі експерти справедливо помічають, що арешт Д. Фірташа і його зарубіжних активів для українських олігархів і чиновників-корупціонерів став набагато значимішою і хвилюючою подією, ніж навіть відділення Криму від України.
