Найбільш обговорюваною в ЗМІ Сполученого Королівства залишається тема насильства над дітьми в юнацькому спорті. Все більше титулованих футболістів розкривають шокуючі факти щодо того, як саме починалася їхня спортивна кар’єра.
Педофілія в юнацькому спорті. Скандальна тема не сходить зі шпальт британських газет. Гравці «Бері» і «Шеффілд Юнайтед», «Тоттенхем», «Ліверпуль» і «Манчестер Сіті» — еліта і «біла кістка» англійської спорту — з середини листопада один за іншим дають інтерв’ю про те, як страшно починалася їхня кар’єра. З більшістю з них мав справу один і той же тренер — Баррі Бенелл, він обіцяв талановитим дітям зоряне майбутнє. Але починав з того, що ґвалтував їх. Причому більшості його жертв було максимум 11 років.
«Це почалося коли мені було одинадцять, я грав у футбол, а тренер запропонував провести кілька тренувань з ним.Почалося все з нескромних дотиків, а потім він зґвалтував мене», — розповів футболіст Енді Вудворд.
Вудворд першим зважився розповісти про своє минуле, потім низка зізнань пішла вже лавиноподібно.
«Я жив ближче всього до будинку тренера, він часто підвозив мене до стадіону. У машині він і почав приставати до мене», — поділився футболіст Кріс Ансуорт.
За ними схожі за змістом історії розповіли Стів Уолтерс, Пол Стюарт, Девід Уайт — відомі і шановні спортсмени. Їх кривдник, до речі, вже давно сидить у в’язниці. Перший термін за педофілію тренер Бенелл отримав у 1998 році. Рік тому сів у в’язницю повторно — і знову за розбещення дитини. На додачу отримав довічну заборону на роботу тренером, його будинок у Мільтон Кейнсе стоїть покинутим, дня не минає, щоб черговий недоброзичливець не розбив там скло каменем.
Але спортсменам здається, що Баррі Бенелл — не єдиний, кого слід покарати. Їх бентежить той факт, що ніхто не звернув уваги на їхні скарги, поки вони були дітьми. Виходить, що насильство над неповнолітніми — не то тоді вважалося в порядку речей, не то у тренера-збоченця були високопоставлені покровителі. Так чи інакше слід чекати нових викриттів: в цьому не сумніваються ні британські спортсмени, ні поліція.
«Я думаю, що за цим підуть сотні звернень до влади. Якщо не тисячі. Те, що було — це вершина айсберга», — упевнений колишній професійний спортсмен Джейсон Данфорд.
«Вважаю, що коли постраждалі переконаються, що вони можуть більше не боятися своїх кривдників, таких звернень стане більше», — вважає Саймон Бейлі, шеф-констебль Норфолка.
Національне британське суспільство по запобіганню жорстокому поводженню з дітьми після всіх цих похмурих історій відкрило спеціальну гарячу лінію. І отримала більше 50 дзвінків тільки за перші 2 години роботи.
