Верховний суд Філіппін прийняв підсумкове рішення про поховання останків колишнього диктатора Фердинанда Маркоса, який правив з 1965 по 1986 роки і помер на Гаваях в 1989 році, через три роки після того, як режим його особистої влади загинув у результаті військового перевороту.
Забальзамоване тіло Маркоса довгий час покоїлося на Гаваях, поки в 2015 році не було поміщене в спеціальному мавзолеї в його рідному місті Саррат. До того моменту його молодша дочка Іме Маркос вже п’ять років обіймала посаду губернатора провінції Илокос Норте, в якому розташований Саррат.
Дев’ятьма голосами проти п’яти Верховний суд відхилив петицію, подану лівими активістами та правозахисними організаціями, що об’єднують людей, постраждалих в роки правління Маркоса. Суд постановив, що президент Родріго Дутерте мав повне право віддати розпорядження перепоховати тіло Маркоса на кладовищі героїв на південь від Маніли. Раніше Дутерте зазначав, що таким чином виконує своє передвиборчу обіцянку.
Рішення було з радістю зустрінута сотнями прихильників Маркоса, які зібралися біля будівлі суду з філіппінськими прапорами і в футболках з портретами колишнього диктатора. Його син Фердинанд Маркос-молодший охарактеризував рішення суду як «шляхетна» і висловив надію, що воно «приведе країну до зцілення». В адміністрації Родріго Дутерте висловили приблизно ті ж емоції.
«Ми сподіваємося, що його останки, нарешті, знайдуть спокій, і народ знайде сили рухатися далі, до створення мирного держави, справедливого і відкритого до всіх громадян», — заявив прес-секретар президента Ернестор Абелла.
Однак цю радість розділили не всі.
«Це не звичайний день, це день гніву — для жертв диктатури, для вижили при військовому положенні і для поколінь, що відчули на собі фашизм у його найпотворніших проявах, — прокоментував рішення суду лідер лівої організації «Народ» Ренато Райс. — Наш протест буде переслідувати Маркоса навіть у могилі. Ми будемо невпинно працювати над тим, щоб майбутні покоління ніколи не забували про його злочини і продовжимо добиватися справедливості для жертв його режиму».
Багато філіппінці сприймають Маркоса як національного героя, так як в роки Другої світової війни, коли країна була окупована японськими військами, він очолював партизанський рух. Інші вважають, що злочини його режиму перекреслили всі досягнення, зроблені в роки війни. До останніх належать і попередні президенти Філіппін, які раз за разом відмовляли сім’ї Маркоса у перепохованні його останків.
Згідно з даними спеціальної урядової комісії, за 20 років правління Маркосу і його родині вдалося вивести з країни близько 10 мільярдів доларів. Крім того, в роки військової диктатури тисячі людей, підозрюваних у співчутті комуністам та іншим політичним суперникам Маркоса були вбиті. Його дружина Імельда заперечує причетність свого чоловіка до будь-яких злочинів.
