Зіткнення Південно-Американської і Північно-Американської літосферних плит призвело до того, що на поверхню океану виявився витолкнутим шматок суші, який ми звикли називати Панамським перешийком. Це одне з найважливіших геологічних подій в новітній історії Землі. Воно спричинило за собою формування біорізноманіття американських континентів в тому вигляді, в якому ми його знаємо. Крім цього, освіта перешийка зробило істотний вплив і на клімат не тільки Західної півкулі, але і всієї планети в цілому.
Геологічні дані показують, що формування перешийка завершилося три мільйони років тому. Але відносно недавно почала з’являтися інформація про те, що біотичний обмін (масові міграції видів та інші процеси) між континентами розпочався задовго до цього. У зв’язку з цим в голови деяких дослідників закралася думка, що процес появи нового ділянки суші міг бути більш складним, ніж було прийнято вважати.
Нова теорія про процес формування перешийка виникла, можна сказати, випадково, а саме в процесі вивчення еволюційних і популяційно-генетичних аспектів життя кочових мурашок роду Eciton. Одна з провідних авторів нового дослідження Коррі Моро (Corrie Moreau) з Филдовского музею природознавства (Іллінойс, США) зробила спробу розібратися в біологічному розмаїтті цих комах і несподівано виявилася втягнутою в геологічну полеміку.
Справа в тому, що представники цього роду кочових мурах мешкають як у Південній, так і в Центральній Америці, але при цьому вони можуть переміщатися строго по суші, оскільки навіть у їхніх самок немає крил.
Моро і її колеги скористалися технікою генотипування, яка дозволяє проводити порівняння індивідуальних геномів або їх окремих частин. Об’єктами дослідження стали мурахи дев’яти видів, які мешкають в Бразилії і південній Мексиці. Підсумкове порівняння варіацій генів проводилося як між видами, так і серед окремих особин.
У результаті вчені виявили, що генетично вивчені види мурах розійшлися від семи до чотирьох мільйонів років тому, тобто значно раніше, ніж закінчилося формування перешийка «офіційної версії».
У своїй статті, опублікованій у виданні Molecular Ecology автори роблять припущення, що процес утворення суші тут був багатоступінчастим і, цілком ймовірно, що вона частково виходила на поверхню, то поринала назад під воду, і так кілька разів. На користь цього аргументу говорить той факт, що, згідно з генетичними даними, масова міграція мурах між континентами відбувалася двічі.
Цікаво, що мурахи — не єдині, кому вдалося похитнути дату утворення суші між континентами. Існують дані про приматів і рослинах, які примудрилися якимось чином перетнути горезвісну водну перешкоду 18, і навіть 20 мільйонів років тому. Але всі ці приклади не зможуть відразу покласти край суперечкам, а тільки «підкладають дров у багаття гарячої полеміки на цей рахунок. І, тим не менш, «мурашині» доводи багатьма фахівцями визнаються як дуже вагомі.
