Франція вступила в активну фазу виборчої компанії. У квітні там пройдуть президентські вибори. Оскільки соціалісти на чолі з чинним президентом Олландом за останні роки розгубили всі політичні очки, у інших партій з’явилися хороші шанси виставити свого кандидата і перемогти. 20 листопада перший етап праймеріз у партії «Республіканців».За право бути висунутим від партії борються сім кандидатів, у тому числі екс-президент Ніколя Саркозі і колишні прем’єр-міністри Ален Жюппе і Франсуа Фійон.
Вперше в історії французьких республіканців вибирати кандидата на посаду президента від партії буде народ. У першому турі праймеріз — сім претендентів, з них фаворитів — троє.
Екс-міністр закордонних справ Ален Жюпе обіцяє об’єднати усіх французів, а у зовнішній політиці сказати Росії стоп.Ніколя Саркозі — фігуранта двох кримінальних справ щодо корупції та махінаціях — робить акцент на безпеку і питання міграції, визнає Крим російським і виступає за скасування санкцій. Лідирує, за опитуваннями громадської думки, колишній прем’єр Франсуа Фійон, найбільш проросійський кандидат, батько п’ятьох дітей, обіцяє заборонити одностатеві шлюби.
«Франсуа Фійон не медійний персонаж, але цим він і цікавий. На мій погляд, головне, що повинно статися, — політична зміна. Ліві зараз на мілині, праві повернуться до влади», — сказав Ромео де Аморім, член партії «Союз за народний рух».
Експерти впевнені: переможець праймеріз має всі шанси стати президентом Франції. Навіть якщо перший тур виграє вкрай правий «Національний фронт» Марін Ле Пен, то в другому республіканці напевно візьмуть верх. Соціалістів, схоже, остаточно списали з рахунків. Останнім цвяхом у кришку труни стала публікація одкровень Франсуа Олланда — 600 сторінок того, чого не повинен був говорити французький президент.
«Ми вирішили написати таку книгу ще до того, як Олланда обрали президентом. В кінці 2011-го ми підозрювали, що переможуть ліві, а тому зв’язалися з ним і сказали, що хочемо розповісти про п’ятирічний термін від його імені, зсередини його голови», — зазначив Фабріс Льом, журналіст газети Le Monde, автор книги «Президент не повинен це говорити».
Олланд погодився і під запис розповів журналістам у 61-му інтерв’ю про те, що система правосуддя Франції сповнена трусів, що футболістам треба тренувати мізки, зелених назвав скалкою в п’ятій точці, бідних — беззубими, а лівих — зборищем ідіотів. На публіці він виступав на підтримку плану Меркель з прийому мігрантів, а сам вважав, що у Франції біженців і так занадто багато. Та й ісламу в республіці не місце, сказав президент, образивши і тих, на кого традиційно спиралися соціалісти.
«Мене турбує становище мусульман у Франції, адже услід за словом «іслам» відразу говорять про дві речі: або про міграції, або про тероризм. Це шокує до глибини душі хвилює нас. Ми колись перестанемо заважати все в купу, терористів, французьких мусульман і біженців? Це завдання президента — розділяти ці поняття», — вважає історик Надер Алами.
У внутрішній політиці — провал за провалом. Олланд охочіше говорить про зовнішню. Він являє себе хитрим і спритним майстром компромісів. Згадує, як нібито сам, хоча і не без допомоги Меркель, влаштував першу зустріч «нормандської четвірки», умовив Путіна приїхати і на додачу відправив йому через журналістів особистий лист. В результаті, вважає Олланд, йому вдалося зупинити війну на Донбасі.
«У Олланда було відчуття, що він вів себе дуже насторожено з Путіним, побоювався, ніби Путін викликав у нього практично тваринний страх. Чесно кажучи, Путін, як описував його Олланд, — людина жорсткий та сильний, але президента це анітрохи не турбувало. Наскільки ми зрозуміли, що у нього склалися з ним хороші стосунки», — розповів Фабріс Льом.
Путін не буде атакувати Європу, точно знає Олланд, хоча на публіці французький президент солідарний з ЄС і НАТО, каже, що треба стримувати агресивну Росію, посягає на основи світобудови.
«Він нам часто говорив: врахуйте, що Росія нам не загрожує, не збирається на нас нападати, вона не ворог Франції, вона не шукає війни», — зазначив Фабріс Льом.
«Він знаходив, що Росія, з одного боку, виглядає як диктатура. Але це не диктатура. Він говорив, що якщо Путін висуне свою кандидатуру, то виграє вибори з приголомшливим результатом і вибори при цьому зовсім не будуть підтасовані. Для нього Росія — це загадка, яка так і залишилася нерозгаданою», — упевнений Жерар Даве, журналіст газети Le Monde, автор книги «Президент не повинен це говорити».
Відносно Сирії Олланд був готовий піти на поводу у американців. Звинувативши Башара Асада у використанні хімічної зброї, він вже збирався оголосити Дамаску війну, але знову втрутилися російські. На саміті G-20 в Санкт-Петербурзі Росія запропонувала план знищення хімічної зброї в Сирії, залишивши французів не у справ.
«Олланд був налаштований дуже рішуче атакувати Сирію влітку 2013-го. Все для цього було готове. Ми провели своє розслідування. Був навіть конкретний план атаки, залишалося тільки натиснути на кнопку пуск. Франція, звичайно, велика країна, але недостатньо велика, щоб ось так оголошувати війну. Потрібно, щоб нас підтримували британці або американці. Англійці не змогли, американці в останній момент передумали», — підкреслив Фабріс Льом.
У жовтні 2015-го, прагнучи виставити себе жорстким політиком, Олланд по секрету похвалився журналістам, що доручив спецслужбам провести як мінімум чотири операції за кордоном. В одному зі списків на знищення нібито було 17 імен терористів. Це стало останньою краплею. Депутати Національного зборів назвали одкровення посадовим злочином і запустили процедуру імпічменту.
«Шокує те, що там дуже чітко описані накази, які віддавав глава держави. Не може він розкривати такі важливі речі, які відносяться до національної безпеки та державної стратегії. Він розкриває політичні карти і видає співробітників спецслужб, які працюють у місцях міжнародних конфліктів», — зазначив Ромео де Аморім, член партії «Союз за народний рух».
Французькі журналісти з Le Point одкровення Олланда назвали жалюгідною бравадою, а спроби поставити себе в один ряд зі світовими лідерами підняли на сміх
Вихід книги порівняли з падінням у безодню. Політична кар’єра Франсуа Олланда котиться в прірву. Його рейтинг опустився до абсолютного мінімуму — 4%. В таких умовах висувати свою кандидатуру на майбутніх президентських виборах через півроку стає безглуздо, та й шанси на перемогу у партії соціалістів тепер вкрай малі.
Отже, Франція дивиться в майбутнє повз Олланда. Адже якщо раніше лідери Франції були ідеологами європейської інтеграції, то сьогодні в цій темі Олланд — лише статист. У «нормандському форматі» Олланд взагалі, як мовиться, лише для меблів поруч з Меркель.
На Близькому Сході постраждала від терористів, як ніяка інша держава в Європі, якщо і робить пару бойових вильотів на місяць, то лише «для галочки». Якщо раніше близькосхідні християни розраховували на Францію, то тепер всі їх надії пов’язані з Росією.
На американському напрямі в Олланда теж для Франції співслужив погану службу, адже до президентських виборів у США все твердив, яке «відраза» у нього викликає Трамп. Загалом, молодець Олланд, так відзначився, що французи тільки і чекають, як від нього позбутися. Добре, що вибір у них є.
